«Жила в підвалі поруч зі швабрами та старим мотлохом» — як українка переїхала у Францію



Катерина чотири роки тому у день переїзду у Францію Фото: tutkatamka

У Європі та США є міжнародна програма Au Pair, яка дозволяє пожити мінімум рік в іншій країні. Ви переїжджаєте жити в сім’ю, де вам надають харчування, проживання і зарплату в обмін на те, що ви наглядаєте за дітьми і допомагаєте по дому.

Про це розповіла українка Катерина з Києва. 4 роки мешкає у Парижі, пише tutkatamka.

«Мені, на жаль, з сім’єю не пощастило. Моя кімната знаходилася в підвальному приміщенні будинку, біля комірки зі швабрами і старим мотлохом. Тут постійно пахло вогкістю і не покидало відчуття, що ти тут знаходишся точно не на правах члена сім’ї. Я не складний «клієнт» і цілком могла б стерпіти схожі умови, але не змогла змиритися з характером дітей. Батьки постійно лаялися, економили кожен цент, тримали дітей на дієті — пісна їжа без м’яса. Пояснювалося це тим, що діти часто їдять м’ясо в школі на обід. На тата табу в їжі не поширювалися. Деякі солодощі в холодильнику були підписані «Зарезервовано для тата». На моєму харчуванні теж економили. Віддавали прострочені йогурти, які шкода було викидати».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Райони бідних та багатих: українка вразила подробицями життя в Колумбії

Не витримавши подібного ставлення, дівчина знайшла іншу родину.

«Вдруге повезло не більше. За правилами Au Pair сторона, яка приймає, повинна надати мені проїзний, але батьки сказали, що для них це занадто дорого. Хоча проїзний на місяць коштував 37 євро. Тому, щоб забрати їх дітей з школи, мені доводилося ходити пішки і виходити з будинку на декілька годин раніше. Що стосується житла, виділили окрему квартиру без інтернету, яка знаходилась на 8-му поверсі під дахом в будинку без ліфта. Через рік я вирішила жити окремо».

Дівчина вступила в Університет Сорбонни. Зараз закінчила місцевий бакалаврат і отримала диплом готельного і ресторанного менеджера. Влаштувалася працювати за фахом – головним адміністратором в двох готелях.

«Працюю день в одному готелі, день в іншому. Мінімальна заробітна плата в Парижі – 1 200 євро. Обід в кафе обійдеться в середньому в 15євро. Проїзд на метро коштує 1,9 євро, але якщо береш 10 квитків одразу, то можна заощадити. Оскільки ціна буде нижча – 1,49 євро. Що ж до музеїв, то в середньому вартість квитків починається від 15 євро. Наприклад, щоб піднятися на Ейфелеву вежу, треба заплатити 25євро . Похід в Лувр обійдеться в 20 євро, а катання на річковому кораблику по Сені – в 15 євро».

За словами дівчини, типовий французький сніданок коштує €7,5. У нього входять: чашка еспресо або кави з вершками на вибір, половина багета, круасан, кубик вершкового масла і маленька баночка джему.

«На своїй першій роботі отримувала 80 євро в тиждень. Тому на вихідних часто нікуди не виїжджала, щоб призбирати грошей. Зате я вздовж і поперек виходила найближчі околиці, адже коли нікого не знаєш, то робити особливо і нічого. Через 4 роки я в змозі самостійно орендувати квартиру, у мене є непогана робота, я об’їздила 13 країн і намагаюся подорожувати в нові міста кожні вихідні. Я не планую на цьому зупинятися і в майбутньому хочу отримати французькі водійські права, закінчити магістратуру і поміняти роботу на ту, яка більше подобається».

В Китаї чоловіче населення набагато переважає жіноче: за статистикою, китайських чоловіків на 30 млн більше, ніж жінок. Вважається, що чоловікам важко знайти собі пару, а тим більше одружитися. Про це пише українка Катерина Ванг, яка мешкає у китайській провінції Шаньдун.

×

А поделиться?