Підземелля Хрещатика і Потвора з Майдану. Що сховано під фонтанами Києва

14 августа, 2020 05:48



Каскадні і світлозвукові, чавунні й гранітні, приватні та комунальні – в Києві кілька десятків працюючих фонтанів.

Навряд чи всі вони можуть змагатися в масштабності й граційності з шедеврами в Римі або, скажімо, Парижі. Але кожен по-своєму цікавий і важливий для Києва.

Як такої фонтанної культури в Києві не було сотні років. Особливості клімату та величний Дніпро давали можливість людям обходитися без них.

Перші водограї, які з’являлися на вулицях, були скоріше частиною водогінної системи. І навіть резервуарами, з яких поїли худобу.

Сьогодні на обслуговування тільки об’єктів підприємства «Київводфонд» витрачають до 9 мільйонів гривень в сезон – стільки коштують позитивні емоції туристів і киян.

За багатьма фонтанами Києва, простими на вигляд, ховається ціла інфраструктура. Місцями пошарпана часом і вандалами. Місцями – приведена до ладу. Зазвичай до якоїсь події на кшталт Євро-2012.

Журналісти УП потрапили в підземелля на Хрещатику та Майдані, де знаходиться серце двох об’єктів, щоби показати, що приховано від сторонніх очей.

Хрещатик, 25. Будинок Данилка і катакомби

– Іду я по скверу Гонгадзе, а там, у фонтані, чоловік лежить. Розкинув руки і ноги, як зірка. Не рухається, на борту кепка, кросівки. Ну, думаю, «зажмурився» (помер – УП). Водичкою полив на обличчя – очі відкриває. Питаю: «Друг, ти що – в заплив зібрався?». А він просто від спеки вирішив відпочити.

Таких історій у співробітників СВКП Київводфонд накопичилося чимало.

На Хрещатику та Майдані зосереджено більше фонтанів, ніж в якомусь іншому місці Києва

Фото: Ельдар Сарахман

Одного серпневого дня Василь Сташук, голова відділу фонтанів, з двома своїми колегами веде репортерів УП центром Києва, розпеченим від сонця.

Щодня, рівно опівдні, потрібно встигнути запустити насоси і форсунки на Майдані. Та на Хрещатику, біля підніжжя відомої висотки із зіркою.

Коли з-під землі починають бити струмені, розпалений простір стає більш дружелюбним. Його заповнюють шум води, прохолода та дитячий сміх.

– Ми цю висотку називаємо «будинок Данилка» (в ньому живе шоумен відомий як Вєрка Сердючка – УП). А наш об’єкт – просто за адресою: Хрещатик, 25, – говорить Сташук.  

Біля відомого хмарочоса на Хрещатику знаходиться таємне підземелля

У 80-х минулого століття тут була легендарна кав’ярня «Грот», притулок фарцовщиків і тусовщиків. Протягом останніх двох років – модний seafood-бар ресторатора Борисова.

Попиваючи холодний брют із мідіями або устрицями, люди не здогадуються, що відбувається під ними на глибині чотири метри.

Потрапити за ці двері можуть тільки співробітники Київводфонду

Щитова, де запускають фонтан на Хрещатику 25, захована під сходами, що ведуть до «сталінського хмарочосу», за чорними масивними воротами. На них – цифри «тисяча дев’ятсот п’ятьдесят чотири», рік побудови будівлі.

Колись простір під сходами не був закритий, тут збиралися неформали

У щитовій колись була побутівка для двірників з мітлами і граблями. Всередині знаходиться окремий вхід у підземелля, що займає 200 квадратних метрів.

Невелика сходи ведуть до просторої машинної зали

Під Хрещатик веде вузький прохід, після якого – коридор і кілька кімнат.

Тут душно та волого. На підлозі, стінах ще радянські стандартні кахлі розміром 15 на 15 сантиметрів. Під ногами – старе обладнання.

Фонтани за часів СРСР намагалися робити простими і монументальними

Водограй на Хрещатику, 25 знайшов новий вид після реконструкції до Євро-2012. У нього зникла чаша-басейн, але він став світломузикальним.

– Ось тут у нас старий машзал, – заводить у темне, сире приміщення Василь. – Це обладнання ще з 80-х, яке вже не використовуємо.  Два насоси, двигуни по 50 кіловат. Величезні трубопроводи – тобто робили фундаментально.

Фонтан треба капітально ремонтувати кожні 8-9 років

Радянське обладнання було потужним і дуже громіздким

Зараз під землею більш сучасне і компактне оснащення: десять китайських насосів по два кіловати.

У ці підземні приміщення дігери не пролізуть

Воду нагору піднімають із двох резервуарів по 25 кубометрів кожен. Потім вона опускається вниз через зливні решітки і знову йде по трубах нагору.

У фонтанах Києва використовують сотні, тисячі ламп

Цей коловорот води в столиці обходиться бюджету недешево. 

Поруч з щитовою, з якої вмикають водограй, знаходяться столики модного кафе

Відомий сталінський хмарочос збудували у 1954 році, але фонтан тут з’явився пізніше

За словами Василя Сташука, тільки на обслуговування восьми фонтанів, які зараз є у Київводфонду, потрібно близько 9 мільйонів гривень на сезон.

– Без урахування капітального ремонту, – уточнює він.

Але хто скаже, що Києву фонтани не потрібні?

Самсон. Герой-мужик і лев-собака

Щоб зануритися в історію, києвознавець Михайло Кальницький призначає зустріч у сквері на площі Франка, навпроти драмтеатру. Вже настає вечір, але на вулиці все ще спекотно.

Деякі фонтани, які прикрашають парки і сквери, знаходяться на балансі «Зеленбуду»

Він сідає на лавку в тіні дерев, щоб сховатися від сонця.

Попереду медитативно дзюрчить один із семи знаменитих каскадів Термена, відлитих із чавуну. Втім, починає Михайло не з них.

– Якщо говорити про фонтани саме як штучний пристрій, який створює якусь розкіш, комфорт – мабуть, їхня історія починається з 18 століття, – говорить Кальницький.

Михайло Кальницький вивчає історію київських фонтанів за допомогою архівних матеріалів

Задовго до того в Києві було багато святих джерел, які були якось прикрашені, у вигляді каплиці, наприклад. Люди брали там для себе воду.

Легендарні фонтани Термена додають старовини сучасному Києву

Цивільні об’єкти, за словами києвознавця, стали з’являтися, зокрема, в Царському саду приблизно 270 років тому, між Маріїнським і Хрещатим парками. Зараз складно сказати, як вони виглядали.

– Найвідоміший із старовинних фонтанів досі існує на Подолі, хоча він на певний час зникав, потім його відродили – фонтан Самсон, – ділиться історик. – Він мав не лише декоративний, але й цілком утилітарний зміст. 

Самсон – найстаріший фонтан Києва, який зберігся

Самсон став частиною старовинного водопроводу, зробленого з дерев’яних труб. Вода з підземних джерел під певним тиском йшла ним в подільські садиби.

– У 18 столітті зробили такий запобіжний пристрій – спеціальний отвір, і над ним трубу, яка дозволяла воді бризкати вгору. 

Якщо тиск підземних джерел підвищувався небезпечно для труб, можна було його урівноважити, тобто вода йшла назовні у вигляді фонтану, – пояснює Кальницький. 

Сьогодні йде реконструкція Самсона. Її планують закінчити до Дня Незалежності

Його зробили на головній тоді площі стародавнього Подолу, біля будівлі магістрату.

– Потім вирішили прикрасити, – додає Михайло. – Зробили цегляну ротонду за проєктом відомого архітектора Івана Григоровича Барського. 

А ще пізніше, приблизно в 1800 році, оформили дерев’яною скульптурою: Самсон, який нібито роздирає пащу лева. 

Історик Кальницький: Після епідемії холери на початку 20 століття в Києві стали брати воду зі свердловин, а не Дніпра

Дерев’яна скульптура Самсона і лева зберігається в Національному художньому музеї

Старозавітний герой вийшов більше схожий на слов’янського мужика, а лев – скоріше на якогось собаку.

– Можна сказати, це певна пародія на знаменитий фонтан Самсон у Петергофі, величезний, бронзовий, грандіозний, – посміхається історик. – А у Києві такий собі місцевий, простий. І він був доволі популярний. 

– До речі, говорили, що існувала така прикмета: хто нап’ється води з лева, той потім залишиться жити у Києві, – додає Кальницький. – Самсон існував більш-менш занедбаний до радянського часу. 

Потім у 30-і роки його прибрали. І тільки у зв’язку з 1500-річчям Києва у 1982 році вирішили відновити.

Майдан. Потвора, Рулетка і Каскадний

У першій половині 19 століття генерал-губернатор Дмитро Бібіков пожертвував гроші на будівництво фонтану на площі, яку спочатку називали Хрещатицькою, а тепер – Майданом Незалежності.

200 років тому фонтани Києва не могли похизуватися витонченістю

Той подарунок Бібікова по суті був водозабірним басейном. З нього поїли худобу і брали воду, щоб гасити пожежі.

У таких об’єктів незабаром почали чергувати представники Київського водопровідного товариства, які брали плату за набір води.

Красою водограй на Хрещатицькій не відрізнявся, і отримав народне прізвисько Потвора, яке, як кажуть, адресували і Бібікову – кияни його не любили. Воно настільки прижилося, що навіть перекочувало на карти-плани міста другої половини 19 століття.

За останні 120 років з Майдану зникло кілька фонтанів, які змінювали один одного

Фото: envato.com

Сьогодні на Майдані з десяток фонтанів. Більшість з них – в районі головпоштамту. До реконструкції площі 2001 року тут була знаменита Рулетка, офіційна назва – Дружби народів.

Рулетка була найбільшим фонтаном Києва, а зараз – найбільшим сільським водограєм

Рулетку від забуття врятував бізнесмен Іван Суслов, який купив її, перевіз в рідне село Буки та прикрасивши нею свій ландшафтний парк.

Фотографії цієї скульптури, яка була охоплена вогнем під час Майдану, облетіли весь світ

Відразу два фонтани Майдану потрапили в епіцентр Революції Гідності. Найбільш помітний – Засновникам Києва.

 – Він став одним з постраждалих. Ось тут, бачите, граніт відбитий, – показує Василь Сташук з Київводфонду.

Фонтан Каскадний б’є прямо з-під землі та стікає водоспадом по сходах. Його серце заховане від гуляк в глибинах торгового центру «Глобус».

Фонтани на Майдані вмикають о 12:00

Сташук веде туди репортерів УП. Камери в руках викликають напружені погляди охоронців ТЦ.

Управління каскадним фонтаном на Майдані знаходиться в одному з приміщень у «Глобусі»

У машинній залі сиро. Краплі води падають зі стелі й труб на підлогу, додаючи вічних клопотів сантехнікам.

– Тут у нас електронасоси, одна пара й друга, – перераховує Василь. – Напірні трубопроводи та резервуари, в яких накопичується вода, і потім вона працює в замкнутому режимі, тобто в режимі циркуляції. 

–  Вода з міської мережі холодного водопостачання, але ми її обробляємо хлорними розчинами, тому пити її однозначно не можна, – продовжує він.

– Ароматизатори якісь додаєте? – цікавиться журналіст УП.

– Ні, ніколи. Навіщо? Це ж не лимонад, – посміхається Сташук.

Для роботи Каскадного потрібні вісім резервуарів по 5 кубометрів.

Фонтани працюють за принципом циркуляції води, яка йде з баків наверх, а потім повертається назад

Щопонеділка – санітарний день. Воду зливають, баки миють.

– Буває, зафарбовують воду, – скаржиться Василь Сташук. – Навіщо? Можливо, комусь це красиво. Але ми не розуміємо, які це барвники, наскільки вони небезпечні. Тому ми воду зливаємо. Це – додаткові бюджетні витрати.

Працівники Київводфонду говорять, що під час запуску фонтанів відчувають позитивні емоції

Сташук наводить ще один приклад: в минулому році на ремонт фонтану на Великій Васильківській витратили 4,5 мільйона гривень. А цього літа там хтось відкрутив форсунки.

Чавунний тираж Термена

Як невід’ємна частина міського простору, фонтани в Києві стали з’являтися ближче до другої половини 19 століття. І деякі виглядали вже естетично.

На сучасній Європейській площі в минулому було декілька фонтанів

Таким був Іван на Царській площі (зараз – Європейська), побудований на гроші губернатора і мецената Івана Фундуклея.

– Нарешті у 1870-х роках у Києві почали споруджувати справжній загальноміський водогін, – розповідає історик Михайло Кальницький. – Воду подавали не тільки на Поділ, але й на Верхнє Місто, на Печерськ, на Липки. 

До кінця 19 століття Київ ставав все більш європейським, новим паркам і скверам потрібні були фонтани. Багато фонтанів.

До нашого часу збереглася більшість фонтанів Термена

У справу вступив Олексій Термен – технолог, пивовар і власник машинобудівного заводу. На його підприємстві з 1899 по 1901 роки вилили з чавуну серію фонтанів.

У теплу пору року терменівський фонтан на Золотих воротах перетворюється в елемент вуличного кафе

Їх прототипом, як каже києвознавець Кальницький, був «нульовий» об’єкт, зроблений інженером Федором Донатом, і стояв у другій половині 19 століття на Царській площі, де раніше був Фундуклеївській Іван.

Терменівський фонтан органічно вписався в Маріїнському парку

Водограй Доната пішов у тираж. У Києві збереглися п’ять схожих на нього терменівських: біля Золотих воріт, театру Франка, в Міському, Маріїнському парках і в сквері Чкалова, куди фонтан переїхав з Софійській площі.

Ще один фонтан Термена – у сквері Чкалова

Ще два, так званих «малих фонтанів Термена», можна побачити на Михайлівській площі і в Поліцейському скверику.

Кілька фонтанів Термен зробив в меншому розмірі

До проєктування великих терменівських фонтанів доклав руку архітектор Олександр Шіле, автор будівлі міської Думи, яка не збереглася, та біржі, де зараз знаходиться Клуб Кабміну.

– Існувала версія, що нібито фонтани зроблено за зразком паризького на Площі Вогезів. Але я спеціально фотографував його, переконався, що там дуже умовна схожість, – розповідає історик Кальницький, і пропонує інше пояснення.

Дослідники знаходять подібність між фонтанами Термена і одним з паризьких

Якийсь час Шіле працював в Нижньому Новгороді. Один з тамтешніх фонтанів нагадує київські.

– Можна цілком припустити, що йому належить нижегородський проєкт, потім він звідти поїхав, а в подальшому застосував його Києві, – говорить києвознавець.

Без ВДВ. Технології та магія старого Києва

Сучасні фонтани перетворюються на водні атракціони. Деякі цю їхню функцію розуміють буквально.

– День ВДВ – взагалі ураган! – їдко каже Василь Сташук із Київводфонду. – Форсунки зникають, жах!

Щоправда, охочих відзначати 2-го серпня радянський день десантника все менше. Три роки тому влада перенесла його на 21 листопада.

Цей фонтан на Майдані Василь Сташук з Київводфонду називає одним зі своїх найулюбленіших

У цю пору водограї вже не працюють. Тож стара звичка людей в тільняшках купатися посеред вулиці йде в минуле.

Але в теплу пору бажаючих освіжитися вистачає і без ностальгуючих десантників.

– Буває, що батьки дітей  в фонтанах купають, – розказує Сташук. – Я їм: «Що ж ви, матусі, робите? Там же ж бомжі ноги миють!». А вони: «Вам що, шкода?». 

Гаразд, діти ваші, робіть, що хочете.

– Але це – небезпечна річ, – продовжує Василь. – На граніті можна послизнутися, зачепитися за якесь обладнання, а там – як пощастить. 

В останні роки в Києві з’являються все більше різних фонтанів, за які не соромно.

Один з них –  у вигляді килима-водоспаду – в 2013-му році відкрили в сквері імені Гейдара Алієва, на який азербайджанці витратили 4 мільйони доларів.

Фонтан в сквері Гейдара Алієва –  один з найкрасивіших в Києві

У 2015-му, після реконструкції Поштової площі, фонтан з музикою і підсвічуванням з’явився біля Річкового вокзалу.

Влітку 2020-го в Парку партизанської слави на лівому березі побудували об’єкт, який занесли до Національного реєстру рекордів.

Його висота сім метрів, і це – найвищий в країні світловий фонтан, по якому можуть ходити пішоходи. У нього 464 форсунки і світильники, що відображають у воді 16 мільйонів кольорових відтінків.

У Києві залишилося всього кілька фонтанів, яким більше ста років

Для таких, як Василь Сташук, у кожному пуску фонтану є свій сенс.

– Для мене це – емоції кожний раз, як ми натискаємо кнопку. Люди приходять, фотографуються та отримують позитив. Сидять поруч, дихають свіжим повітрям, – говорить він.

Але якими б не були технологічними та сучасними нові фонтани Києва, особливу магію зберігають ті, що збереглися з кінця 19-го — початку 20-го століть.

Сьогодні, закривши очі біля чавунних чаш Термена  – на площі Франка, в Міському або Маріїнському парках, біля Золотих воріт – ще можна вловити звуки того, старого Києва. 

Без машин на тротуарах, МАФів та незграбних хмарочосів.

Євген Руденко, Ельдар Сарахман, УП

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?

Євген Руденко, журналіст УП

Правда – це не завжди наші з вами переконання, якими б порядним та шляхетними вони не були. Щоб знайти правду, треба вміти чути не тільки себе, а й інших. В пошуках правди журналісти УП виходять за межі затишних столичних офісів , сторінок соцмереж та власного світогляду. Ми багато їздимо країною, щоб відповісти на питання: «Яка вона, справжня Україна? Чого ми прагнемо та що робимо не так?». Підтримуйте Клуб УП, якщо вважаєте, що це важливо.