Київські дороги в Оболонському районі зробили безпечнішими

17 октября, 2020 23:56



Share

Tweet

Pinterest

reddit

Відомі в Україні підприємці – Ольга Роєнко, Юлія Шум і Альона Калібаба розказали про те, як відкрили свій бізнес і стали успішними

Не всі успішні підприємці заздалегідь планували відкривати свою справу. Деякі розпочинають свій бізнес неочікувано, під впливом певних життєвих обставин. Це може бути власний спортзал або маркетинговая агенція або навіть коворкінг. 

ШоТам публікує розповідь трьох бізнесменів про те, що їх підштовхнуло почати свою справу

Ольга Роєнко

Креативна підприємиця, СЕО Royenko Marketing Agency, партнерка hep.partners

Я, як то кажуть, стала підприємицею «внєзапно». Я навіть жартую, що запустила свій бізнес назло татові. Він підприємець з тридцятирічним досвідом. І завжди мені казав: «Доню, я тебе прошу, вчися. Будеш викладачкою або дипломатом. Вчися. Бо свій бізнес – мороки купа, грошей – дуля. Кожен хоче зробити якусь пакость. Я тебе прошу». І в принципі, це така класна мотивація запустити власний бізнес.

Але насправді все відбулося раптово. Наша компанія будувала мультифункціональні арени для Євробаскету, це був масштабний проєкт, де я була маркетинг-директоркою. Ми проводили переговори в Лондоні, з представниками Disney, Cirque du Soleil. Це була казка і пісня, а не проєкт.

В 2014-2015 роках проєкт згорнувся і в нас не було більше мультифункціональних арен. Я була в розпачі, однак планувала розвиватися в корпоративному секторі. Ходила на співбесіди і мені було так дико нудно. Я не могла бачити себя частиною того, що і так добре працює, чогось, що не треба було будувати з нуля. Тому що на своїй попередній роботі ми будували подібну інфраструктуру першими. І все закінчилося. Я подумала, що найбільшим викликом буде запуск нової справи. Хоча раніше ніколи не думала, що стану підприємицею. Я не розробляла щось нове, не пішла в нову для себе індустрію. За плечима у мене було 12-15 років досвіду роботи в маркетингу та комунікаціях. Мене підтримали близькі, крім тата, і вже п’ятий рік я займаюся підприємництвом. Досі не нудить.

Альона Калібаба

Керуюча партнерка креативного та коворкінгового простору “Часопис“, співзасновниця Selab – акселератора для соціальних підприємців

Я не збиралася ставати підприємицею. Десять років я пропрацювала в благодійній сфері та розвивала в Україні систему приймального виховання. За цей час вдалося влаштувати в сім’ї 280 дітей, які зараз вже самі стали батьками.

Але я згоріла на цій роботі, тому що багато доводилося працювати з інтернатами. Зараз ситуація змінилася. Мене радує, що система приймального виховання і прийомні батьки не викликають дивної незрозумілої реакції. Кожен раз, коли я вигорала, я народжувала дитину. У мене двоє дітей і після появи другої дитини я вже не змогла повернутися в цю сферу.

До цього часу стало зрозуміло, що моє покликання – допомагати іншим людям. Це робить мене щасливою. У мене є сильна сторона – я дуже добре пояснюю навіть ті теми, які не дуже добре розумію. Я можу розібратися, докопатися, а потім описати таким чином, щоб людина спалахнула. Мене запросили в корпорацію, де я збиралася розробляти корпоративну академію Юркевича. Він створив перший в Україні американо-український бізнес-інкубатор для технологічних стартапів.

Я була фахівчинею, яка спільно з американцями розробляла програму розвитку українських підприємців. Вони повинні були «порвати» світ і виходити на глобальні ринки. Я вчилася разом з хлопцями, це було дуже цікаво. У нашій команді було 29 чоловіків, одна жінка і всі ми жили за містом в селі Щасливе. Я дуже переживала за кожен стартап, намагалася допомогти кожному підприємцю.

Наша компанія надавала підприємцям інвестиції. Але особисто у мене не було підприємницького досвіду. Дуже часто всі нові проєкти – це було про гроші. Я ж намагалася більше говорити про сенс. Гроші заради грошей не мають ніякого сенсу.

Згодом було прийняте рішення перевести Happy Farm в Казахстан і я змушена була піти з компанії. З особистих причин переїзд в іншу країну не підходив. Я запустила свій стартап, привернула інвестиції і, не витративши їх, закрила проєкт.

Засновник Часописа Макс Яковер запросив мене в свою команду. Я відмовилася. Він запросив знову, я відмовилася, оскільки не вірю в багатофункціональність. Людина не може робити свій проєкт і працювати десь ще. Але Макс вміє переконувати. Я стала працювати community manager, тобто людиною, яка розвиває стартапи і створює контакти. Коли Макс Яковер пішов розвивати ВДНХ, я стала керівницею Часописа, а потім – партнеркою.

Відкриття власного бізнесу відбулося спонтанно. У спорті я з самого дитинства, спочатку батьки водили мене на заняття силою, щоб загартувати характер і подбати про фізичну форму. Потім це переросло у велику любов, і я навіть хотіла зробити спорт своєю професією. Але батьки сказали, що це несерйозно. Потрібно вступати до університету і вчитися на економіста, як це було популярним на той час. А спорт зробити своїм хобі. Так і вийшло. Після закінчення університету я влаштувалася на роботу в консалтинг – продавала офшорні компанії і працювала з міжнародними банками.

В один прекрасний день я захотіла відкрити свій спортзал. Надворі стояло літо, і я зважилася на експеримент – проводити тренування для всіх своїх знайомих. Тоді такого формату, як це робили ми, не існувало. Я хотіла довести, що спорт – це теж реальний бізнес. Всі мої знайомі тренери говорили, що я роблю дурість. Мовляв, нема чого вчити людей всьому, що я вмію – правильно присідати, віджиматися та інше. Клієнти навчаться і більше до мене не повернуться. Але я вирішила спробувати.

Пам’ятаю, як прийшла до свого начальника і повідомила про те, що хочу відкрити свій спортзал. Він подивився на мене і запропонував повернутися на роботу восени. Але більше ми з ним так і не зустрілися. Прогнози тренерів, до речі, не справдились.

Поради підприємцям-початківцям

– Залучення партнерів допомагає розвивати бізнес швидше. Одному підприємцю набагато складніше виконати весь обсяг робіт, аніж декількам людям

-Ідеально залучати в компанію кілька людей, більша їх кількість може зашкодити бізнесу. Партнери повинні доповнювати підприємця, тобто володіти зовсім іншими від нього навичками.

-Успішні керівники великих корпорацій – це не підприємці. І не обов’язково вони зможуть відкрити успішний бізнес. Підприємництво і робота в корпораціях – це різні речі

-Не треба боятися ставити питання. Найчастіше підприємці – відкриті люди і до них можна підійти і познайомитися без будь-яких рекомендацій

-Проблеми у всіх підприємців однакові: де взяти гроші, як управляти коштами, як приймати людей на роботу, як їх утримати. Не потрібно турбуватися, якщо не відразу виходить вирішити усі проблеми.