Київські безхатьки: англомовний «технар» із Донбасу, побитий на Майдані візочник



Серед тих, кого вважають суспільним дном, чимало цікавих осіб.

З початком морозів тисячі безхатченків оселяються у підземних переходах, на вокзалах та на станціях метро, а перехожі жертвують їм гроші, тоді як комунальники – виганяють. Самі бездомні твердять,  що податися їм нікуди, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Звуки скрипки для безхатченків – за колискову. Вони дрімають просто у переході біля станції метро «Майдан Незалежності». Таких там близько десяти, більшість увазі журналістів не раді. Поговорити погоджується лише Сергій, перші його слова —  англійською: «I have a high education. Донецький політех, диплом з відзнакою». Поруч із чоловіком порожня банка від пива, кілька цукерок і таця з ковбасою. Їсти, каже, дають перехожі. Таким життям – задоволений: «Живу добре! Donbas forever». Прибиральниця переходу скаржиться, що від безхатченків лише купа незручностей. «Буває, отут штабелями отак. Закриваються, люди отак ідуть. Це ж Майдан Незалежності, це ж центр! Недопалки, п’ють горілку», — каже вона.

ВідеоЖиття просто неба. Чи можуть безхатьки повернутися до нормального життя

З початком морозів тисячі безхатченків оселяються у підземних переходах, на вокзалах та на станціях метро. Перехожі жертвують їм гроші, комунальники — виганяють, самі бездомні твердять, що податися їм нікуди. Чи справді соцслужби неготові прихистити знедолених – далі у сюжеті.

Площа Льва Толстого, під вивіскою «не палити» безхатько затягується цигаркою. Скаржиться – намагався податися у притулок та пункт обігріву, але там відмовляють. «Ви нам не підходите, ви хворий, у нас здорові всі. А мені восьмий десяток, кому я потрібен? Нікому», — каже чоловік. Найближчий за вказівниками пункт обігріву виявляється звичайним жеком. Бездомних усередині немає, працівники кажуть – ті приходять у морози. «Є чай, цукор, печиво, рукавички. Кожну зиму, завжди, вони знають наш код на дверях, вже друзів приводять», — запевняють працівники.

Читайте також: На Київщині підлітки серед ночі до смерті забили безхатченка

Чиновники розповідають, що попри обурення прибиральників і перехожих, забрати силою бездомних не можуть. Хоча є куди: у притулку пропонують помитися, поїсти, оглянутись у лікаря та пожити той час, поки відновлюватимуть документи. Але більшість свідомо відмовляється, бо жебракувати – краще. «Півтори тисячі людей, які не мають постійного місця проживання», — каже заступник керівника департаменту соціальної політики Світлана Назаренко.

Читайте також: Активісти С14 вигнали ромів та безхатьків з-під Київського вокзалу

Євген теж безхатченко, але принципово не жебракує. Він виріс у дитбудинку, перебрався до Києва і навіть мав невеликий бізнес: розвозив каву по ятках.   Розповідає, що під час Революції Гідності його побили силовики, відтоді не відчуває ніг, прикутий до візка. Просто із нього продає дрібний крам – ручки, маркери, коректори. «За весь день навіть 50 гривень не заробив», — бідкається він. Євген зареєстрований у центрі безпритульних, оренда житла йому не під силу. Чоловік винаймає гараж за 500 гривень на місяць, у якому і мешкає. Вмиватися та у вбиральню їздить у сусідній супермаркет. На решту зароблених грошей купує ліки. Попри скруту, чоловік не втрачає оптимізму,  навпаки – вже кілька років порушує питання незручності міста для візочників та добивається свого житла, бо як сирота на нього має право. Але таких,  як Євген, одиниці – зізнаються соцпрацівники. І додають, що більшість бездомних повернутися до звичайного життя просто не хочуть.

Кореспондент ТСН Антон Страшко 

А поделиться?